Аміак — безбарвний газ із різким запахом, легший за повітря, горючий, розчинний у воді. Небезпечний при вдиханні. Пари сильно подразнюють органи дихання, очі та шкіру. Перевозять у скрапленому стані під тиском. При виході в атмосферу димить. Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Ємності можуть вибухати при нагріванні. У порожніх ємностях утворюються вибухонебезпечні суміші.

Ознаки отруєння: прискорене серцебиття, порушення частоті пульсу, нежить, кашель, різь в очах і сльозотеча, важке дихання, при тяжкому отруєнні — нудота і порушення координації руху, маревний стан. Дотик до шкіри викликає обморожування. При високих температурах можливий смертельний кінець.

ЗІЗ: на об’єктах, що використовують аміак, — промислові марки КД і М, ізольовані й киснево-ізольовані протигази. За їх відсутності — ватно-марлева пов’язка або рушник, попередньо змочені водою або 5%-вим розчином лимонної кислоти.

Уразі витоку аміаку:

• видалити сторонніх;
• триматися надвітряної сторони;
• ізолювати небезпечну зону, не допускати сторонніх;
• входити в зону аварії тільки в повному захисному одязі;
• дотримувати заходів пожежної небезпеки. Не палити, не використовувати відкритий вогонь;
• надати потерпілим першу медичну допомогу. Відправити людей з осередку ураження на медичне обстеження;
• вимити очі й відкриті ділянки тіла після виходу із зони зараження і звернутися по медичну допомогу.

Допомога потерпілому:

• надіти на потерпілого необхідно протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попередньо змочивши її водою або 5%-вим розчином лимонної кислоти;
• вивести потерпілого із зони зараження;
• закапати потерпілому в очі дві-три краплі 30%-го розчину альбуциду, в ніс — оливкову олію;
• промивати слизові оболонки й шкіру потерпілого водою або 2%-вим розчином борної кислоти не менше ніж 15 хв;
• забезпечити потерпілому спокій і тепло. Доправити його до лікувального закладу.

Азотна кислота— безбарвна рідина, важча за воду, розчинна у воді, на повітрі димить. Пари важчі за повітря. Сильний окислювач, корозійна для більшості металів. Не горить. Запалює всі горючі речовини. Вибухає в присутності мінеральних розчинників, насамперед спирту й скипидару. Небезпечна при вдиханні, ковтанні та при попаданні на шкіру й слизові оболонки. Викликає важкі опіки шкіри.

Ознаки отруєння: дертя у горлі, утруднене дихання, сухий кашель, задишка, клекотить дихання, подразнення слизової оболонки очей, рота, носа, стравоходу та шлунка, опік губ, шкіри, підборіддя, пронизливі болі за грудьми, у ділянці шлунка, нестерпима блювота з кров’ю, охриплість голосу. Можливий спазм і набряк гортані, легень.

ЗІЗ: на об’єктах, що використовують азотну кислоту, — промислові марки В і БКФ, ізольовані й киснево-ізольовані протигази. За їх відсутності — ватно-марлева пов’язка або рушник, попередньо змочені водою або 2%-вим розчином харчової соди.

Допомога потерпілому:

• надіти на потерпілого протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попередньо змочивши її водою або 2%-вим розчином харчової соди;
• винести потерпілого із зони зараження на свіже повітря. Очі та шкіру потерпілого промивати великою кількістю проточної води або 2%-вим розчином харчової соди;
• доправити потерпілого до лікувального закладу.

Сірчана кислота —безбарвна масляниста рідина. На повітрі повільно випаровується. Корозійна для більшості металів. Сильний окислювач. Добре розчиняється у воді. З водою реагує з виділенням тепла та бризок. Не горить. Обезводнює дерево, підвищує його чутливість до горіння. Запалює органічні розчинники та мастила. Небезпечна при вдиханні, ковтанні й при попаданні на шкіру та слизові оболонки.

Ознаки отруєння: подразнення в горлі, утруднене дихання, сухий кашель, задишка, клекотить дихання, роздратування слизових оболонок очей, носа, опіки губ, шкіри, підборіддя, пронизливі болі за грудьми, у ділянці шлунку, нестерпима блювота з кров’ю, охриплість голосу. Можливий спазм і набряк гортані.

ЗІЗ: на об’єктах, що використовують сірчану кислоту, —ізольовані й киснево-ізольовані протигази. За їх відсутності — ватно-марлева пов’язка або рушник, попередньо змочені водою або 2%-вим розчином харчової соди.

Допомога потерпілому:

• надіти на потерпілого протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попередньо змочивши її водою або 2%-вим розчином харчової соди;
• винести потерпілого із зони зараження на свіже повітря;
• зняти протигаз, забруднений одяг і взуття.
• зробити штучне дихання методом «рот в рот» за відсутності дихання у потерпілого;
• промивати очі та шкіру потерпілого великою кількістю проточної води або 2%-вим розчином харчової соди.
• доправити потерпілого до лікувального закладу.

Метан.У разі отруєння вивести потерпілого із зони зараження. У разі зупинки дихання зробити потерпілому штучне дихання.

Чадний газ.У разі отруєння вивести потерпілого із зони зараження.За необхідності зробити штучне дихання. Звернутися за допомогою до медичного працівника або доправити потерпілого в медичний заклад.