Темперамент – якість особистості, що сформувалася в особистому досвіді людини на основі генетичної обумовленості її типу нервової системи і значною мірою визначає стиль її діяльності. Індивідуальні особливості психіки зумовлені виявом і співвідношенням двох головних нервових процесів – гальмування і збудження. Залежно від співвідношення цих процесів, виокремлюють чотири типи темпераменту: сангвінічний, холеричний, флегматичний і меланхолічний. У чистому вигляді темперамент зустрічається дуже рідко, більшість людей має змішаний тип темпераменту – такий, наприклад, як холерично-сангвінічний, сангвінічно-флегматичний або холерично-меланхолійний.

Темперамент не характеризує змістову сторону особистості спрямованість, ціннісні орієнтації, світогляд. Його складно коригувати під впливом середовища  і виховання.

Дітям, як і дорослим, властиві такі самі типи темпераменту. Доросла людина вже може контролювати, усвідомлювати свої вчинки. Тому, коли визначають тип темпераменту дорослої людини, він частіше виявляється змішаним. У дітей типи темпераменту виявляються у більш чистому й виразному вигляді.

Дитина-сангвінік – це жвава, привітна, впевнена дитина, яка легко контактує з однолітками й дорослими, як правило, відкрита й щира. Уміє долати перешкоди, користується повагою та симпатією. В іграх – хороший організатор, легко включається в будь-яку діяльність. Характеризується легкою збудливістю почуттів: почуття у них середньої глибини, не дуже міцні, але відносно стійкі. Діти цього типу темпераменту швидкі й рухливі, але менше , ніж сангвініки дорослі. Вони енергійні, активні, однак тривалий час не витримують одноманітної ситуації. Здебільшого не сором’язливі, але стримані, не образливі. Правила поведінки діти засвоюють легко, але без систематичних вправ швидко їх втрачають. Завдяки своїй рухливості вони легко піддаються як позитивному, так і негативному впливу. На зауваження дорослих реагують спокійно, не чинять опору.

Діти-холерики – неспокійні, нестримані, дратівливі. Характеризуються легкою збудливістю почуттів, силою і стійкістю їх у часі. Поведінка їх енергійна і різка. Вони бурхливо реагують на всі подразники: через силу переключаються на спокійну справу; постійно рухаються. Дуже складно пристосовуються до режимних моментів, вимог дорослих. Мовлення в таких дітей швидке, нерівне, емоційно забарвлене. Зазвичай такі діти прагнуть бути лідерами. Віддають перевагу рухливим іграм. Діти досить активно діють, але не доводять розпочату справу до кінця. На зауваження реагують досить бурхливо. Не слухатися й робити все по-своєму – це їх перша реакція: у таких ситуаціях діють стрімко, пристрасно, не зважаючи на інших. У незвичайній обстановці інколи занадто збуджені, неспокійні. Це, як правило, конфліктні діти, першими зчиняють сварку. Працюючи з ними, варто зважати на їх особливості; спокійними, доброзичливими, але вимогливими стосунками формувати в них стриманість.

Дитина – флегматик – спокійна, повільна, досить терпляча, зокрема до фізичного болю. Почуття важко збуджуються, однак тривалі і стійкі. Мовлення спокійне, трішки уповільнене, рівномірне, без особливих емоцій, жестикуляцій та міміки. Така дитина стабільна у своїх прихильностях. Спілкується з невеликим колом дітей, нові контакти налагоджує неохоче. Працює повільно без зайвих слів і рухів. Часто нехтує справами, що вимагають від дитини швидкості, турбот, зайвих рухів. Така дитина здебільшого уникає доручень, а діставши їх, виконує з бажанням, але не поспішаючи, дотримуючись порядку, організованості. Мовчки бере до відома точку зору дорослого. У нових, незвичних для неї ситуаціях, її важко образити, але коли вона конфліктує, то переживає глибоко, хоч зовні це не проявляється досить яскраво.

Діти-меланхоліки – схожі на «тепличні рослини». Надзвичайно чуттєві: почуття виникають легко, міцні й стійкі в часі. Такі діти, здебільшого, сором’язливі, малоактивні, важко пристосовуються до нових обставин. Вони відзначаються хворобливою вразливістю, швидкою втомлюваністю, невпевненістю у своїх силах, зниженим настроєм, острахом перед труднощами. За потреби невідкладно й швидко діяти вони діють несміливо, нерішуче. Проте в родинах – це досить рішучі, уважні, чуттєві діти. Розмовляють тихенько, лідерства не прагнуть. Боячись образ, намагаються гратися самостійно. Надмірно побоюючись труднощів і будучи невпевненими у своїх силах, меланхоліки часто губляться, коли їх щось запитують, хоча матеріал дуже добре знають. На зауваження дорослих реагують мовчки, часто зі сльозами на очах. У незвичних обставинах ніяковіють, поводяться дуже сором’язливо.