Насильство над дітьми – проблема, яка завжди існувала і скоріш за все, ще дуже довго буде існувати у сучасному суспільстві. Сучасність демонструє такі його приклади, як смерть дітей від голоду, загибель їх під час бомбардувань і обстрілу, міжнародних конфліктів, вбивство в таборах біженців, на побутовому ґрунті. Нерідкі і такі форми насильства, як торгівля дітьми, залучення до жебрацтва, проституція, економічна експлуатація, позбавлення житла, коштів для існування, зневага потребами й інтересами. Діти є самою незахищеною і уразливою частиною суспільства, повністю залежною від дорослих. Саме по їх провині діти стають жертвами домашнього насильства, опиняються в зонах стихійних і природних катастроф, військових дій тощо.

Насильство над дітьми – це широке поняття, яке включає різні види поведінки батьків та опікунів, інших родичів, вчителів, вихователів, будь-яких осіб, які старші або сильніші. 
                                

Міфи про насильство в родині

Насильство в сім’ї – це особиста справа і ніхто не повинен втручатися.  

Неправда. Насильство, використання, биття, образи рідних людей є злочином, і так само карається, як і насильство проти інших осіб. Факт шлюбу чи проживання під одним дахом не дозволяє застосовувати насильство, тим паче, не відміняє відповідальність перед законом.

Насильство трапляється тільки в неблагополучних сім’ях

Неправда. Насильство в сім’ї виступає у всіх суспільних прошарках, незалежно від рівня освіти чи матеріальної ситуації.

Насильство – це коли видно сліди на тілі жертви

Неправда. Насильство – це не тільки залишені синяки, переломи чи опіки, це також приниження, змушування до певної поведінки, погрози, залякування.

Б’ють заслужено

Неправда. Ніхто не заслуговує на биття, кривду, приниження, не дивлячись на те, що було зроблено чи сказано. Ніхто не має права, знущатися, принижувати і бити інших.

Міліція не повинна втручатися в сімейні справи

Неправда. Сімейне насильство – це не родинна справа, а злочин, який переслідується законом. Поліція покликана охороняти людей, запобігати здійсненню злочинів і переслідувати злочинців без огляду на приналежність з жертвою до однієї родини.

Для жертви насильство в сім’ї – прийнятне

Неправда. Жертви сімейного насильства завжди намагаються оборонятися, на жаль, їх спроби малоефективні. Вони застосовують різні, часто нераціональні, стратегії для власної оборони, внаслідок яких насильство посилюється.

Це був інцидент, який більше не повториться

Неправда. Сімейне насильство рідко трапляється лише раз. Якщо проти винного не буде застосовано відповідні заходи – насильство повториться. Зазвичай, міліцію кличуть тоді, коли насильство має тривалу історію.

Якби жертва справді страждала, то пішла від кривдника

Неправда. Жертви справді страждають. Ніхто не любить, коли його б’ють чи принижують. Те, що жертви не йдуть від своїх кривдників, виникає з їхньої залежності: не мають житла, намагаються зберегти шлюб, піддаються тиску зі сторони родини, друзів, сусідів.

Алкоголь – причина насильства в родині

Неправда. Навіть алкогольна залежність не звільняє від відповідальності за дії, виконані під його впливом. Алкоголь тільки полегшує застосування насильства. Часто буває так, що в стані сп’яніння кривдники б’ють своїх близьких, а потім намагаються виправдати свою поведінку алкоголем, щоб уникнути відповідальності.

Особи, які чинять насильство – психічнохворі

Неправда. Не існує безпосереднього зв’язку між психічною хворобою і насильством. Насильство є демонстрацією сили і бажанням здобути цілковитий контроль та владу над іншою стороною.

   Головним документом сучасності, який регулює законодавство щодо насильство над дітьми на міжнародному рівні є Конвенція ООН про права дитини, що була прийнята у 1989 році і ратифікована більше 175 країнами світу. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом. Зокрема покарання за злочини проти дітей передбачено Кримінальним кодексом України.